Ведуча 1 : Ллються коси, як ранкові роси,

                    В ланцюгах срібляться золотих.
                        Що є краще за дівочі коси

                    І троянди, вплетені у них?           

Ведуча 2:  Я збирала трави
                       Ро́сяні в саду,
                       Мальви, чорнобривці,
                       М"яту запашну.

Ведуча  1:  А у полі серед жита
                        Я зривала мак.
                        Гарна квітка,що казати,
                        Знає з нас усяк.

Ведуча 2 :  Розплела я коси,
                        Розчесала їх.
                        Вранці мила росами
                        З квітів польових.

Ведуча 1 :  Полоскала м"ятою
                        І любистком їх,
                        Щоб були ошатними,
                        Щоб любили хлопці всі.

Ведуча 1 : Щиро вітаємо всіх, хто прийшов до нас на свято найяскравішої ознаки дівочої краси -  гордості і окраси дівчини — її косам.

Ведуча 2 : На жаль, дівочі коси для сучасних красунь скоріше виняток, ніж правило. Ось ми і вирішили влаштувати свято коси, яке відіграє певну роль у житті наших дівчат.

Ведуча 1 :На перший погляд, коса - проста та невибаглива зачіска, бо не вимагає багато часу для її створення. Заплела - й пішла. Але ми з вами знаємо, що українки здавна плели коси не лише через їх практичність.

Ведуча 2 : В українському фольклорі ми зустрічаємо так багато легенд, пісень, промовлянь, прислів’їв та приказок, присвячених дівочій косі. А народні обряди, пов’язані з косою, супроводжували дівчину від самого народження.

Ведуча 1 : Як зберегти і передати нащадкам найкращі надбання націо­нальної культури, які протягом століть були створені українським народом? Що треба зробити сьогодні, аби й завтра не висихало джерело народної творчості? Прикро, але у нашому побуті все менше національних традицій, люди не відчувають свого коріння і часто орієнтовані на стандартну мо­ду, культуру.

Ведуча 2 : В сучасній моді зачісок не часто можна побачити відбиток національних мотивів. У наш час українські перукарі по­винні мати уявлення про національні зачіски, їхнє розмаїття. В попередніх навчальних програмах з вивчення історичних зачі­сок більше уваги приділялося давньоруській традиції прибирання голів, а вона мала один-єдиний елемент — косу.

Ведуча 1 : Тепер погляди на національну спадщину радикально змі­нилися і є можливість відтворити найкращі народні традиції. Су­часний майстер зачіски, працюючи в Україні, повинен відтворю­вати в своїх моделях національні риси.

Ведуча 2 :  Джерелом нових розробок можуть бути не тільки національні зачіски, а й одяг, прикраси, го­ловні убори. Об'єднуючи нові розробки моделей зачісок з одягом, з'являється можливість створити новий образ української моди.

Ведуча 1 : Із сивої давнини, із ледь примерклих з часом фресок, із легенд, казок, пісень і наукових досліджень приходять до нас образи та настрої далекого минулого. Поступово утворилися композиційно-структурні закономірності вбрання, образна система декору, яскрава кольорова гама.

Ведуча  2 : Українське дворянство, що наслідувало іноземні зразки, носило одяг, оздоблення та зачіски, в яких самобутні українські елементи поєднувалися з польсько-литовськими та угорськими.

Ведуча 1 :  Прикраси, що доповнювали одяг і зачіски, були ко­лоритні, неповторні, зберігали в собі фольклорне тепло народу. Використовуючи національні зразки у сучасних рішеннях, можна не тільки відтворити українську культурну спадщину, а й пока­зати її красу та індивідуальність.

Ведуча 2 : Пісню «Лише у нас на Україні» виконує Пентелейчук Корнелія.

Ведуча 1 : З давніх-давен вважалося, що дівоча коса це символ дiвочої честi, працьовитості,  охайності, одна з найголовніших ознак дівочої краси.  Вона служить для накопичення життєвої сили, необхідної для здоров'я і духовного розвитку.

Ведуча 2 : Народжується чудо з чудес маленьке, любе, миле дитятко. Безмежно закохано вдивляється мама в найрідніші риси.

Ведуча 1 : Тремтячими пальцями ніжно пробує на дотик шовкове волоссячко. Біляве і темне, руссяве і руденьке,  ніжне і лагідне, мов пух.

Ведуча 2 :           Батьки її і вся рідня

                            Плекали, пестили дитя,

                            А щоб красивою зросла

                            У травах купана була.

Ведуча 1 : З моменту першого купелю починалася турбота батьків про коси дівчинки. Стригти дитя не дозволялося до річного віку.

Ведуча 2 : Коли дівчинці виповнювався рік, влаштовували так званий «Обряд перших пострижин».

Ведуча 1 : Здійснював його хрещений батько. Перед тим, як виконати цей ритуал, він мав виголосити примовку-побажання: щоб у дівчинки зростало густе волосся, щоб руса коса лягла до пояса.

Ведуча 2 : Як правило малих  дівчаток заплітали в чотири коси, а старших волосся в одну або дві. Викладали їх на голові віночком. А ось ходити з розпущеним волоссям вважалося непристойним.

Ведуча 1 : А зараз вашій увазі пропонуємо дефіле дитячих  зачісок, у виконанні учениць 8 групи Ткачук Марини та Гудими Аліни.

Ведуча 2 : А красу цю пильно доглядали. Мили  у дерев'яних ночвах, в пахучих травах, світлі – ромашкою, щоб сонечком світилися і медом пахли, шавлією і м’ятою – темні, щоб пахли загадково і звабно, любистком, щоб хлопців чарувати.

Ведуча 1 : Для миття голови використовували також і буряковий квас, жовток свіжого яйця, відвар горіхового листя, настій ромашки, любисток, воду, в якій варилася картопля.

Ведуча 2 : Мити голову дозволялося лише у вівторок, четвер і суботу, а в той день, коли народився - заборонялося.

Ведуча 1 : Особлива заборона стосувалася і п’ятниці. Бо вважалося, що волосся, яке падає в цей день, розплітається по дванадцяти дворах. Громадська думка про дівочу охайність важила багато.

Ведуча 2 : Розчісували гребінцем кістяним, дерев'яним або зробленим з рогу.  Гребінцем з так званих "дівочих дерев" - яблуні, берези, вишні.

Ведуча 1 : Розчiсували, плекали косу, щоб була найкращою вiд усiх iнших, прикрашали стрiчками, квіточками, віночками, шишками з ниток (галунами), особливо коли водили хороводи веснянок, гаївок або купальські танки.

Ведуча 2 : Для дівчат було золотим правилом заготовляти на зиму пахучі квіти, для віночків, якими прикрашали волосся.

Ведуча 1 : Крім квітів, у вінок вплітали стрічки. Стрічки як  оберіг волосся від поганих очей. Вимірювалися вони довжиною дівочої коси, щоб сховати її.

Ведуча 2 : З дiвочою косою пов’язано також багато легенд, переказiв, пiсень, влучних прислiв’їв: «Дiвчина з косою, як трава з росою»,

Ведуча 1 : «Де дiвка з косою, там хлопцi юрбою»,

Ведуча 2 : «Яка коса, така й краса»,

Ведуча 1 :  «Коса не плетена, хата неметена»,

Ведуча 2 : «Нема коси — нема краси"»

Ведуча 1  : З особливою поетичністю оспівана дiвоча коса у весiльному обряді

Ведуча 2 : Це помітно в оформленні весільних обрядів. Найкращою прикрасою дівчини був вінок. Плели вінки з маків, волошок, ромашок, чорнобривців та інших квітів. У народі вірили — дівчина, яка надягла вінок, надягла оберіг, що міг захистити її від біди. Щоб зміцнити силу вінка, дівчата додавали до квітів любисток, полин, чебрець, часник — зілля, яке саме по собі мало захисну силу.

Ведуча 1 : Характерним доповненням до дівочих і весільних вінків було пташине пір'я. На Бойківщині зустрічалися вінки з пір'ям пави. На Харківщині пір'я пави встромляли навколо обличчя під хустку. На Волині дівчата фарбували дрібне куряче пір'я в зелений колір та прикрашали ним зачіску. На Галичині прикрашали волосся кучериками з хвоста селезня, попередньо пофарбувавши його у зелений колір з воском.

Ведуча 2 : На українському весіллі вінок виконував ту саму роль, що й фата в інших народів. У весільний вінок обов'язково вплітали барвінок як символ довгого кохання. Урочистим моментом весілля на Київщині було розплітання дівочої коси. Розплітав косу наречений до тієї миті, поки не забирав стрічку, далі косу розплітали дружки. Весільний обряд на Київщині мав назву "тріпати коси". Дружка укладала волосся молодої на лаву, а староста з ножем та палицею нахилявся до неї через стіл і тричі наколював ножем. Це означало, що молода вже не дівчина.

Ведуча 1 : На Гуцульщині коси нареченої рубали сокирою. Весільною прикрасою були чільця (рясна), які являли собою вузькі металеві пластини, що нагадували пелюстки квітів. Подібна прикраса прийшла в Україну ще з Візантії. Такі ж прикраси було знайдено на Полтавщині та Харківщині.

Ведуча 2 : На Волині косу нареченої відрізали ножем. Коротке волосся жінка мала сховати під очіпок і вже більше не носити косу.

Ведуча 1 : Весілля було великою подією, яка змінювала весь життєвий уклад. Заміжні жінки вже не прикрашали голову стрічками та квітами. Ці прикраси, як правило, знімали з молодої ще на весіллі й надягали на голову дівчатам, майбутнім нареченим.Ведуча 1 : Ось так, виходячи заміж, назавжди прощалася дівчина зі своєю косою. Відтепер вона вже ніколи не чесатиме і не плекатиме її.

Ведуча 2 : Пропонуємо вашій увазі дефіле весільних зачісок  в поєднанні з українським одягом минулого та сучасного стилів та весільною сукнею.

Ведуча 1 : Змінилося життя, і зараз нечасто можна зустріти дівчину з довгою косою. Мода на косу то з’являється, то зникає, дуже жаль, що зникла первісна суть цього символу – скромність  і цнотливість дівчини. І це не старомодництво. Адже, нехай і рідко, але коли  пройде дівчина з гарною косою, ми не оминемо її увагою, поглянемо їй у слід, мимоволі призупинимся  подумки по-доброму позаздрим.

Ведуча 2 : Так, так, довге волосся зараз не в моді, та й мода з часом може змінитися , але навряд чи повернуться  ті звичаї та традиції, що їх дотримувалися наші бабусі та прабабусі.

Ведуча 1 : Зараз в моді здорове, блискуче волосся, які виглядає максимально природно. І все ж при виборі зачіски або стрижки слід враховувати особливості зовнішності людини, адже комусь пасує довге волосся, а хтось виглядає набагато привабливіше з короткою стрижкою.

Ведуча 2 : Послуги, які надають перукарі сьогодні, вельми різноманітні: догляд за волоссям, всілякі стрижки, фарбування волосся, перманент, створення зачіски. Поряд з цим в перукарнях традиційно роблять корекцію ліній брів, фарбування брів і вій, гоління, манікюр, епіляцію, а також постижерні послуги, тобто створення виробів з натурального та штучного волосся.

Ведуча 1 : У багатьох салонах створення зачіски доповнюється візажем, особливо якщо мова йде про нарощування волосся і нігтів, вибір зачіски за допомогою комп'ютера або шаблонів - послуги, що користуються попитом в перукарських салонах.

Ведуча 2 : Клас перукарні визначається якістю обладнання, кваліфікацією майстрів і спектром послуг.

Ведуча 1 : Салон-перукарня забезпечує на високому художньому рівні виконання перукарських послуг будь-якої складності і підвищеної якості, включаючи виконання оригінальних, унікальних стрижок і зачісок, а також надає інші види перукарських послуг, відповідних сучасному і перспективному, напрямку моди і індивідуальних запитах клієнтів.

Ведуча 2 : Перукар-стиліст або перукар-модельєр, на основі своїх знань, смаку і бачення клієнта зобов'язаний створити той образ, який потрібен клієнту, навіть якщо клієнт не вміє цього пояснити сам або не знає, на чому зупинити свій вибір.

Ведуча 1 : Перукар повинен оцінювати стан волосся клієнта, так як його рекомендації по догляду за волоссям, а також по доцільності застосування таких жорстких процедур, як завивка та фарбування, - важлива частина роботи. Гарна зачіска при найменшій шкоді для волосся - це те, за чим приходять у перукарню клієнти.

Ведуча   2 :  А зараз пропонуємо дефіле в сучасному українському стилі

Ведуча 2 : Нещодавно з’явилося на світ вбрання, оздоблене природними матеріалами: листям, шишками, гілочками і квітами – з того, що без потреби валяється майже під ногами. Сьогодні особливу увагу ми приділили целофану.

Ведуча 1 : Порівняно недорога сировина для пошиття ексклюзивного вбрання, що має безліч відтінків та кольорів, не мнеться та продається у будь-якому магазині, має лише один недолік – парить у спеку. «Шити з тканини – можуть всі, це дуже просто– а ось створювати одяг з пакетів для сміття, обгорток від квітів, мішків, касетної плівки та очерету, – цікаво і захоплююче».

Ведуча 2 : Звичайне дефіле перетворюється на театралізоване дійство. Ніхто точно не знає, хто в якому вбранні з’явиться на сцені, адже репетиції у нас проходять у повсякденному одязі.

     Ведуча 1 : Мулик Марія Василівна – керівник  гуртка «Умілі руки», кравець за фахом допомагала нам у створенні цього одягу. Марія Василівна розповідає, що насправді тут немає нічого складного: «Пакети для сміття (десь три рулони на одну пишну сукню), голка з ниткою, скотч, степлер, дріт, трохи фантазії і величезне бажання зробити собі свято – і все вийде якнайкраще».

     Ведуча 2 :  Дефіле в платтях з целефану та газет, у поєднанні з українською косою, з використанням патріотичних кольорів.

Ведуча 1 : Дорогі друзі, сьогодні ми зробили спробу повернути до життя ще один із призабутих звичаїв нашого народу – вшанування дівочої коси. І хочеться вірити, що він оживе, наповниться новим змістом і передастся новим поколінням.

Ведуча 2 : Бо, щоб не казали і хоч як не переконували нас про старомодність коси, а все–таки в довгій дівочій косі є своя принада, щось ніжне і близьке, щемливе і священне.

Ведуча 1 :   Народ нам мудрість передав свою,

                    Що диха в звичаях, обрядах і повірях:

                    «Ой, ти не ріж косу!» - благають матері

                    Доньок в калинових сузір’ях.

Ведуча 2 :   Тож пам’ятайте рідний оберіг.

                    Без пам’яті нема народу.

                    Примножуйте все, що Бог для нас зберіг,

                    Народну мудрість – берегиню роду.

Ведуча 1 : Ось і підійшло  до завершення  наше свято «Коса –дівоча краса». Ми сподіваємось, що ви дізналися багато цікавого  про дівочу косу, про народні звичаї. А ще, надіємось зрозуміли, яким  важливим символом  для  української дівчини є коса.

Ведуча2 : Любі наші дівчата! Ростіть, плекайте і шануйте коси – свою одвічну  дівочу красу.        

/Звучить пісня «Це край де я родилась і живу»/